Почитала ваші пости і сиділа думала, куди б це я могла їздити на машині взимку. Не придумала.
В Києві не ходжу ні в кіно, ні на природу (бо на це немає часу), а мої найкращі друзі живуть поряд (ми разом вчилися в університеті, потім інвестували у квартири в одному районі). До супермаркета рукою подати, можна взяти візок і везти продукти додому - багато хто так і робить. Я не можу собі дозволити гаяти час на пробки. Метро не напрягає - пірнув у нього і на всі сто впевнений, що через 20 хв ти точно будеш там, де запланував. Матіз з самого початку купувався для експлуатації з квітня по листопад за містом.
Втратити навики не боюся - їздити на машині - це все одно, що плавати - раз добре навчишся і на все життя. Звісно, можна бути не у формі, але вона легко відновлюється))
Сьогодні освоювала особливості київського стилю водіння - без поворотніків на швидкості вищій потоку ниряти по рядах. Клас.. Раніше була дисциплінованим водієм. Вирішила спробувати після того, як один ідіот, який по обочині обїжджав тянучку кинувся через усі ряди переді мною в лівий. Від зіткнення врятувала інтуїція - я відчула, що він зараз зробить і забрала ногу з газу. Потім розізлилася - ах, якщо ви так, то і я.. Дивовижні відчуття.. це дуже погано, але я тепер розумію, чому вони так їздять. Більше, звичайно, не буду, бо це може погано закінчитися.
