Вчора у свій ювілейний день народження ледь не попала у ДТП((
Очевидно, я виїхала з другорядної не пропустивши автомобілі по головній. Так по-ідіотськи, що досі соромно
В Житомирі рух організовано так, що з найбільших масивів міста (Крошня, Богунія, Польова) по основних вулицях рух радіально сходиться до двох центральних площ, розташованих поруч. Ну не може бути такий маршрут другорядним порівняно з якоюсь заниканою вуличкою!
Але хитромудрий обїзд ремонту дороги по бічних вуличках з Богунії таким виявився. Всі машини гуськом валять під 60 по такому обїзду, не знижуючи швидкості без жодних перешкод. Я за ними, інакше думаю, загублю дорогу до центру (райончику того взагалі не знаю). І от раптом після виїзду на чергову вуличку за мною заверещали гальма, аж вуха позакладало і білий автомобіль, здається рено, став як укопаний. Від такого гальмування його огорнула хмара пилу
Я розумію, що це моя вина (або там був світлофор, або знак дати дорогу), притискаюся до обочини і зупиняюся. Що там той водій мені кричав, навіть уявити не намагаюся - скло він не опустив. Так само він не чув моїх вибачень. Але як же мені було соромно, що я так їхала наосліп по незнайомих вулицях, знаючи, що більша половина знаків дати дорогу, та й добра чверть світлофорів в місті невидимки - повністю позаростали кущами й деревами. І нікого це не хвилює.
Отакі пироги. Це просто щастя, що водій рено встиг так оперативно загальмувати і при цьому його ніхто не копнув в зад
