Ось ми вже проїхали 840 км.
Їмо 7,18 л. 95 бензину на 100 км. Збільшення витрати палива порівняно з попередніми показниками я пов’язую з поїздками на озеро, куди останні 2 км. потрібно волоктися лише на 1-2 передачі.
Нарешті я навчилася нормально рушати зі світлофора, не останньою як раніше
Виявилося, що цей автомобіль може не просто швидко, а дуже швидко стартувати. В містах, де тільки дві смуги і права за перехрестями завжди зайнята припаркованими автомобілями – це дуже актуально. Зараз ми з матізом живемо під Житомиром, там і вчимося їздити.
Ніколи не думала, що я зможу їздити
Не, вчепившись у кермо, панічно боятися, а просто їхати і думати про свої справи під час кермування. Звичайно, до якогось пристойного рівня ще дуже далеко. В Київ ми ще не їздили, магнітолу не слухали (боюся, що відволікатиме), останній раз її вмикав мій інструктор місяць тому.
Сьогодні стався дуже серйозний прокол з мого боку
Я вирішила загальмувати перед світлофором на бликаючий зелений, хоча у мене була велика швидкість. У нас всі роблять навпаки, коли бачать, що зелений моргає, тапку в пол і погнали. Теж вишневий, і теж матіз позаду чомусь був впевнений, що я вчиню так само. А його не зауважила. Врятувала Бібіку лише швидкість реакції і майстерність водія вишневого матіза, який їхав позаду. Ото було б смішно – у місті заледве зо два вишневих матізи і врізалися одне в одного)) Він черкнув об моє авто (я чула звук), різко перестроюючись, але потім я всю машину облазила і подряпин не знайшла. Найнеприємніше те, що я знала, що різко не можна гальмувати! Чому я це зробила, сама не знаю. Я розумію, що моє вини не було б, бо там бабця вже починала переповзати дорогу по пішохідному переходу, не чекаючи собі зеленого.
Зараз аналізуючи ситуацію, я розумію, що мала продовжити рух. Але мене збило з пантелику те, що зразу за світлофором у моєму ряду стояла маршрутка, висаджуючи пасажирів. Тобто на світлофорі, на великій швидкості я мала б перестроюватися. Тому засумнівалася.. Ставлю собі сьогодні слабеньку трієчку((
